15:32 11.11.2017
Андрій Крупко опубликовал запись

Я чув, як за вікном, була негода...

Я чув, як за вікном, була негода...

І враз, дрижали шибки від грози,

А в тім, проста була собі, погода,

В душі, печаль, забутої сльози...

І де, знайти слова, і сили говорити—

В ту мить, коли нагоди прийде час?..

Та, що слова, коли бажання, спрагле, жити!..

Одне бажання, що об'єднує.. всіх нас...

Автор

 
05:51 09.02.2017
Наташа Соколенко опубликовала запись

Таня Гелетюк — Запутались сніжинки у моїм волоссі срібнім...

Запутались сніжинки у моїм волоссі срібнім,
Як в тенетах долі путаюся я…
Я підніму очі в невблаганне небо
Чуєш, сонне диво, чуєш, я жива!
І летять сніжинки, падають додолу,
Залишають білий на асфальті слід,
Так зникає швидко марево зимове
Під невпинним рухом дорогих коліс.
Я протягну руки, зніму рукавички
І побачу на долонях крапельки водички
І на чорних віях зимовий привіт –
Чорно-білі сльози, що впадуть до ніг…
В серці є надія і живе любов
І тече по венах неспокійна кров.
Я ще вірю в щастя, радість і дива
Лиш боюся вірити у людські слова…

 
09:55 08.02.2017
Наташа Соколенко опубликовала запись

Таня Гелетюк — Я хочу...

Я хочу бути твоїм сном,
Прозорим маревом за вікном.

Морським солоним бризом,
Нездійсненним вічним капризом.

Я хочу бути сонцем на вершечку лісу,
Щоб світити тобі крізь завісу.

Щоб торкатись до тебе поглядом,
Цілувати весняним подихом.

Я буду грозою літньою,
Я буду струною самітньою…

Упаду на траву краплинкою,
Затремчу на вікні сльозинкою.

Зацвіту я трояндою білою,
Розіллюся піснею несмілою.

Заховаюсь у ромашці дикій
І у м’яті холодній великій.

Заховаюсь у полі в маках
І у жовтих доспілих злаках.

Я проллюся дощем рясним
Таким теплим, таким простим…

Я усюди – не заховаєшся!
Я та, що не забувається!

 
09:11 07.02.2017
Наташа Соколенко опубликовала запись

Таня Гелетюк — Моя залежність

Ти моя невипита отрута,
Що повільно всмоктується в кров,
Ти моя кінечна вбивча доза
Щохвилини необхідна…знов і знов…
Ти моя залежність для спасіння,
Ти умова гарантуюча життя,
Ти така близька мені людина,
Запізніле долі каяття…
Ти моя невичерпана ніжність,
Ти спонтанна мрія ледь жива,
Ти холодна закодована надія,
Що вмирає довше,ніж слова…

 
06:03 06.02.2017
Наташа Соколенко опубликовала запись

Таня Гелетюк — Я навіки твоя

Далекі зорі в небі мерехтіли,
Про щось шепталися жита,
Вони стояли під вербою і мовчали,
А поруч тріпотіла пустота.
Вона торсала їх за юні плечі,
Шептала їй нервово: «Йде біда…
Ще не одна із твого ока
Впаде непрохана сльоза.
Не раз, дівчинонько, заплачеш,
Не раз косу ти розплетеш,
Не раз отут, на цьому місці
Сумної тихо заведеш…»

Минали дні,летіли ночі,
Серця тремтіли на вітру.
«Життя без тебе я не знаю,
Тобі заміни не знайду» –
Так говорив слова кохання,
Вона шептала: «Я люблю!
За тебе,милий мій,коханий,
Щоночі Господа молю»
Любов витала білим садом,
Плела вінки із світлих мрій.
Вона по-справжньому кохала
І він мав тисячі надій…
Не бачив він,вона не знала,
Що ранок їх розлучить назавжди,
Що він промовить безнадійно:
«Я повернусь!Ти тільки жди…»
І він пішов у бій кривавий,
А в серці билися слова:
«Тебе ніколи не забуду,
Навіки лишуся твоя!»

…Посивіла дівоча коса,
Сизо-білим покрилась туманом,
І упала остання сльоза
З ока жінки, що жила обманом.
Все стерпіла,любов зберегла
І самотності юність віддала,
Щастя років квітучих своїх
На чекання пусте проміняла.
Серця стукіт затих, зупинилась Земля,
Тільки чути слова: « Я навіки твоя!..»

 
06:07 05.02.2017
Наташа Соколенко опубликовала запись

Таня Гелетюк — Вовчиця

В мертвій тиші, в забутім краю,
У тайзі непривітній, жорстокій,
Пролунало тривожне «а-у-у-у…»
І зірвалось на ноті високій.
Блідий місяць, немов побліднішав,
Розгубившись, розсипав зірки,
Й, щоб не чути благального крику,
Заховався за берег ріки.
То вовчиця свій голос подала…
Все на небо дивилась сумна,
Відтепер серед лісу глухого
Вона буде навіки одна…
Її очі шалено горіли,
Серце рвалось, тікало з грудей!..
Бути помсті кривавій, жорстокій
За цинічність байдужих людей!
Бо ніколи її не забути,
Як коханий вмирав на очах,
І не можна було щось змінити,
Не можливо затримати крах…
Вона в судорогах рвалась, металась,
І страждально просила : – Живи!
І у ночі безмовно питала:
– Ну, за що? Ну, навіщо, скажи?..
Я тебе не залишу, не можу…
Я не можу так просто піти!
Тобі треба піднятись…піднятись,
Ми ще зможемо разом втекти!
…Одинока сидить на горі
І його все ще й досі чекає.
Краплі крові упали на сніг…
Він не прийде, вона відчуває.
Не могла! Не пішла! Залишилась!
– Та що з того, – питала себе?
Вона там його втратила нині,
Там залишила нині усе…
Розгулялись вітри, розшумілись,
Щось кричали її з висоти…
І не знати де взялися сили,
Щоб піднятись і далі піти!

 
09:12 04.02.2017
Наташа Соколенко опубликовала запись

Таня Гелетюк — Така його доля

Пам’яті А. Я.Чумака, який поїхав на заробітки п’ятнадцять років тому і досі не подає про себе жодної звістки, якого так і не дочекались батьки, відійшовши у вічність, присвячую

Народила мати сина,
Переповивала.
Подивилась, посміхнулась
Та й заколисала.
Колисаючи співала,
І линули мрії,
Тихі, добрі сподівання,
Радісні надії:
– Стихни в полі, хуртовино,
Вітре, лягай долі!
Хай росте моя дитина
І не знає болі.
Хай до тебе, мій синочку,
Янгол прилітає,
Береже тебе усюди
І не покидає!
Хай ростуть для тебе квіти
І сади буяють,
Хай на тебе добрі люди
У житті чекають…
Дні минали, пролітали,
Як лебеді білі,
І росли на радість мамі
Рученьки умілі.
Щирий, добрий хлопець,
Чесний, працьовитий,
До роботи небайдужий
І негордовитий.
Школу добре закінчив
І пішов служити,
Щоб Вкраїну захищати,
За законом жити.
Відслуживши, одружився
У світлу годину
Й дарував їм Бог на радість
Маленьку дитину.
Мрії нібито збувались,
Що ж іще бажати?
Та хто знав, що попереду
їх могло чекати?
Не складалося з грошима,
Не було роботи,
Заганяли в глухий кут
Непрості турботи:
Що робити, куди йти?
Де правду шукати?
Та й поїхав за кордоном
Гроші заробляти.
– Бережи себе, синочку,
Мати промовляла.
Обіймала ніжно сина,
Тричі цілувала.
Син поїхав й не вернувся,
Захворіла мати,
Та не втратила надії
Зуміла чекати.
Все чекала хоча б звістку,
Кожний день чекала,
Посміхалась через сльози
Й тихо промовляла:
– Де б не був ти, сину,
Поруч завжди буду,
Якщо треба – на підмогу
До тебе прибуду
…Не діждалась мати сина,
Він не повернувся,
Не обняв її коліна
І не пригорнувся.
… Я не хочу, щоб таке
Лихо повторялось.
Дуже хочу, щоб вкраїнцям
Усім гарно жилось!
Хай діждеться мати сина,
Хай цвіте калина,
Хай живе і розквітає наша Україна!
Хай волошки синьоокі
В полі розквітають
І завжди-завжди додому
Діти повертають.
Хай співають солов’ї
І буяють трави,
Щоб про рідну Україну
Всі усюди знали!
Щоб вона не знала горя,
Ні біди, ні скрути,
Щоб жили і працювали
Тут щасливі люди!

 
05:42 03.02.2017
Наташа Соколенко опубликовала запись

Таня Гелетюк — Де тебе, мамо, шукать?..

– Мамо, матусечко рідна,
Де тебе, люба, шукать?
Я тебе хочу побачить,
Скільки всього розказать…
…Знову шум, знову гам,
Знову крики лунають,
Там, на кухні в диму,
Де про щось розмовляють.
На столі попільничка
І пляшки від вина…
Тут сидить чиясь мама
І сидить не одна.
Поруч друзі веселі,
Вірні й п’яні дружки
Розливають горілку
У немиті чашки…
І ця мама сидить
Й гучно пісню співає,
І радіє гостям,
І вино наливає…
А десь зовсім далеко
І так близько від неї,
Син малесенький спить,
Не діждавшися нені…
У куточку квартири
Його тиша обняла,
У куточку притону
На руках колисала…
Не матуся йому
Пісню тиху співала,
І не пестила ніжно,
Не вона цілувала…
Не вона і ніхто!
А кому ж дитя треба? —
Ні близьким, ні чужим
Від землі і до неба…
Не варила матуся борщі,
І сорочечку білу не прала,
Не ходила із сином в кіно,
І у парку також не гуляла.
І не плакала навіть тоді,
Коли сина у неї забрали,
Й «позбавляєм батьківських вас прав»
На останок тривожно сказали….
І не знає, напевно, вона
І цікавитись навіть не буде,
Де сьогодні дитина її?..
Вип’є чарку вина і забуде.
Не почує, як рідна душа
Буде слізно і гірко питати:
– Мамо, матусю моя,
Де тебе в світі шукати?..

 
06:10 02.02.2017
Наташа Соколенко опубликовала запись

Таня Гелетюк — Зима

Срібний ліс, і замерзла ріка,
І сріблинки від інею білі –
Це морозна і сніжна зима
Принесла у наш край заметілі.
Спить берізка, укутавшись міцно
У пухнасті зимові сніги.
Вона, сонна, легенько стріпнулась,
Щоб не втратить своєї краси.
Зимнє сонечко світить привітно,
Щиро хоче зігріти усіх,
А десь там, у саду на горбочку,
Чути радісний-радісний сміх.
У гаю дуб столітній схитнувся,
Він розправив масивні гілки
І руками дістав аж до неба,
Зачепивши курантів стрілки.
«Новий рік! – залунало повсюди, —
З Новим щастям! Кохання! Добра!»
І посипались роєм вітання,
І душа від цих слів розцвіла…
Чарівні візерунки на вікнах,
Дивовижні малюнки Різдва.
І лунає колядка весела,
Славить Бога й Ісуса Христа!
Ангелята злетілись на землю,
Ангелята співають хвалу…
І ти бачиш, як все притихає,
Й відчуваєш всім серцем красу!
І так хороше, добре і тепло,
В темнім небі палають зірки…
Дух Святий із небес нам на землю
Сипле сяйво з своєї руки.

 
09:25 01.02.2017
Наташа Соколенко опубликовала запись

Таня Гелетюк — Одинокий промінець

Догорала свіча на столі,
На стіні, миготівши, вогнями,
Й, ніби, кликала когось прийти,
Все кричала глухими словами…
Тіні падали вниз із вікна,
Висипались з віконної рами
І летіли на сяйво бліде,
І навіки у ньому зникали…
Миготів промінець одинокий,
Миготів серед пустки сумний.
Долі падали сльози із воску
Й розбивались об вітер дзвінкий.
І зникали в тумані блідому –
Застигало тепло свічі…
І згиналась вона, як тополя,
Що скорилась підступній біді.
Малювала швидкі узори
І ловила пташиний клекіт,
І ловила останній вигук,
І ледь чутний осінній шепіт.
Догорала під звуки неба,
Під удари страшні й колючі,
Догорала під стукіт у двері,
Під холодний, частий, колючий…

 
05:34 31.01.2017
Наташа Соколенко опубликовала запись

Таня Гелетюк — Святий Миколай

За віконцем сніжок пролітає,
Летить з неба і падає вниз,
І на сяйві ліхтарика жовтого
Появляється й губиться вмить.
Тихо-тихо усюди на вулиці,
Чути ночі дихання чітке,
А ще чути, як стукає серце
Таке тепле, дитяче, ясне…
Загорнулось малятко у ковдру
Й бачить сонячні, радісні сни.
І чекає долі щасливої,
І казковий див від зими.
Сняться мамині руки ласкаві
І квітучі зелені сади,
Та зникає усмішка радісна:
– Мамо, де ти? Матусю, прийди!..
Чути дзвін колісниці тихенький,
Шурхотіння саней на снігу.
Це Святий Миколай нам із неба
Подарунки привіз у мішку.
Мить казкова, чарівна, свята,
Неймовірна і сповнена дива!
Білий ангел ступає на сніг
І згортає розправлені крила.
Чути спів із небес і радіє Земля,
Торжествує природа довкола.
Навіть сонна зелена сосна
Стрепенулась з-під снігу спроквола.
– Мамо, де ти? Матусю, прийди!
І стиснулися ручки маленькі,
І насупились брівки чудні…
Воно хоче, так хоче до неньки!
Поправляє відкинуту ковдру,
Укриває ангелик маля,
А Миколай кладе під подушку
Йому нове і гарне життя!

 
05:58 30.01.2017
Наташа Соколенко опубликовала запись

Таня Гелетюк — Сліпці

Лежить калина мертва на снігу,
Червоні ягоди на білім полотні.
Вона від болю вмерла, почорнівши,
Як умирають люди у житті…
Байдужий день дихнув морозом
Колючим, чорним, кам’яним,
Повіяв вітер, застогнавши,
Тривожним голосом німим.
А дикий біль, шалений і холодний
Вражає серце, роздирає на шматки,
І розлітаються врізнобіч
Лиш закривавлені скалки…
І капотять гарячі сльози
Дрібним дощем на мої руки.
Лежить калина мертва на снігу
Безмовна, скорена від муки…
Терпкі солодкі ягідки
З маленьким серцем в середині…
Вона уся – жива любов,
Яка дається лиш людині.
А ми сліпці, глухі сліпці
Об чім кленемо свою долю?!
Ми прагнем щастя дарувать,
А завдаєм лиш болю…

 
09:12 29.01.2017
Наташа Соколенко опубликовала запись

Таня Гелетюк — Непроханий гість

Непроханий гість ти в моєму житті!..
Як вітер влетів у прочинені двері,
Порушив мій спокій і тишу мою,
Сполохавши струни завмерлі.
Ти вірвався пекучим теплом,
Ароматом весняних конвалій,
І нестримним потоком дощів,
Заховавши відлуння реалій.
І фіалковим медом лугів,
Яблуневим солодким медом…
Ти поїв мої спраглі вуста
Під блакитним бездонним небом.
Барвінкові духмяні слова
І багряні солодкі ночі…
Досі сняться мені чарівні
Голубі василькові очі.
Цілував мої руки бліді
І тендітні тремтячі плечі,
І буяли та квітли сади,
І кохали серця молодечі,
І горіли бажанням зорі,
Шелестіли доспілі жита,
І гукало поле безмежне,
Холодила ноги роса…
Пестило сонце, жовтувате сонце
Непрохане щастя моє…
Ти ввірвався у зболене серце,
Загубивши в пориві своє…

 
05:16 28.01.2017
Наташа Соколенко опубликовала запись

Таня Гелетюк — За твоїм вікном

За твоїм вікном дощ проливає сльози,
Метушаться люди, кудись спішать,
І понурі та майже сонні
У заторах машини стоять.
Щось гукає таксист таксисту,
Чути лайку з «добірних» слів…
І отак відлітають у далеч
Сотні, тисячі схожих днів.
Час нестерпно безмежний, бездонний,
А так хочеться встати й піти…
Безтурботно гуляти містом
Й невідомо куди брести,
Щоб вдихати омріяну волю,
Смакувати дешевий чай,
В переході сховатись від зливи…
Отакий він наземний рай!..
Отакий недосяжний й далекий,
Загубився у справах нудних.
Знов вімкнувся убогий комп’ютер,
Розчаровано дощик затих…

 
05:50 27.01.2017
Наташа Соколенко опубликовала запись

Таня Гелетюк — Я заговорю бистрі води

А з перлин зберу любов,
Сплету шовковими нитками.
І візерунки золоті
Повишиваю вмілими стібками.
На білім-білім полотні
Засяє ясно вмите сонце,
І зацвіте у полі мак
Й лілеї в мами під віконцем.
Запахне рута і полин,
Терпка калина запалає,
І при вечірній при зорі
Десь журно коник заспіває.
Упадуть зорі у сади
В пахучі жовті трави…
Я поведу тебе туди
І я навчу тебе кохати…
Вуаль з зірок, серпанок – місяць,
З блідого сяйва одяг мій,
А у косах троянди білі,
А у руках вінок із мрій.
Я заговорю всіх пташок,
Я заговорю бистрі води,
Глухі ліси й пусті гаї,
Близькі й далекі броди.
Тобі нашепче осока,
Тобі вітри розкажуть в полі
Про мене, погляд і уста,
Мої подруженька тополі…
І не сховатися тобі
На болотах і на долинах
Я та, що дасть тобі життя
І подарує крила!

 
09:04 26.01.2017
Наташа Соколенко опубликовала запись

Таня Гелетюк — Якщо любов — здолає все!

Не говоріть багато зайвих слів –
За вас усе розкажуть очі,
Прошепчуть лагідні слова
П’янкі і темні ночі.
Вас повінчає теплий шум
Біля прибою річки,
І буде свідком лиш любов
І сяйво зірки-свічки.
Не говоріть і не кляніться
На все є воля Божа!
Благословення доля дасть
І в горі допоможе…
І хай заплутаються сни,
Хай розведуть дороги,
Якщо любов – здолає все:
І час, і сум й тривоги
І хай затихне кроків стук,
Затихне все довкола…
Відчує серце серця стук,
А це – це найбільша нагорода!

 
05:54 25.01.2017
Наташа Соколенко опубликовала запись

Таня Гелетюк — Прощання

Я креслю все, усе ламаю,
Я палю тихо всі мости,
Так буде краще, я гадаю,
За все прошу мене прости.
Я просто йду, тебе лишаю,
Сторінку лиш перегортаю
Свого життя, своєї долі…
Прости, що я завдала болю.
Іди і ти в життя сміливо!
Живи, люби і будь щасливий.
Мені шкода, що все так сталось,
Що все прекрасне розтопталось.

 
06:43 24.01.2017
Наташа Соколенко опубликовала запись

Таня Гелетюк — Доля

Крик малятка, крик дитини,
Крик маленької людини.
– Гарна новина у нас,
Мамо, донечка у вас.
Але мама не радіє,
Навіть глянути не сміє.
Їй байдуже – донька, син…
Вона просить аспірин.
– Я хотіла запитати…
Як відмову написати…
Похапцем зібрала речі,
Сумку кинула на плечі.
І пішла, не обернулась,
Навіть радо посміхнулась.
І ні смутку, ні сльозинки,
Їй не жаль свої кровинки…
Багато років промайнуло,
Стерлось все, усе забулось.
Так вже мамою й не стала,
А доньку не розшукала.
Посивіла, постаріла,
Дуже тяжко захворіла…
І зовсім одна зосталась,
Щастя так й не дочекалась.
Лиш тепер все зрозуміла
І душа щодень боліла.
Її осінь наступила…
Все! Життя… Життя прожила.
Біль, образа, гіркі сльози,
Затягнули небо грози.
Вітер скиглив, завивав,
Каганець життя згасав…
І хто винен в її горі? Доля?
Шумить зажурливо тополя…

 
09:00 23.01.2017
Наташа Соколенко опубликовала запись

Таня Гелетюк — Я собі не належу

Я собі не належу… Я належу дощам.
І холодним туманом і морозним снігом.
Я належу вітрам сивим-сивим як світ,
Я цвітіння вишневе, я незірваний цвіт.
Я чужа і незламна, я нестримна й жива,
Мов та річка холодна, мов та річка стрімка.
Я дитина природи, нерозумне дитя.
І така безкінечна, як саме небуття…
Я примхлива і чиста, як весняний струмок,
Я сама ціле море, я шалений поток.
Я барвиста веселка, різнобарвна, ясна,
Я дзвінка і тремтлива, ніби перша весна.
Мої очі зелені – бірюзова роса,
Я буваю весела і буваю сумна,
Бо собі не належу, я належу дощам,
Білим зорям на небі і безмежним полям.
Я бліде нічне сяйво на небесній дузі,
Я малесенька цятка на Господній руці…

 
04:25 22.01.2017
Наташа Соколенко опубликовала запись

Таня Гелетюк — Вона — це все життя!

Ми дві частинки цілого,
Одного й неподільного,
До болю в серці рідного,
Святого й нерозривного!
Дві крапельки роси,
Два ангела земних,
Ми дві сльозинки маминих,
Два погляди ясних.
Сумні, щасливі, радісні,
Живемо і кохаємо,
Та завжди-завжди разом,
Бо разом все здолаємо!
Люблю її веселу,
Сердиту, злу, усміхнену!
Вона – моє життя
І в цьому уся істина!

<< назад вперед >>
Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
Январь
пн вт ср чт пт сб вс
01 02 03 04 05 06 07
08 09 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31

Подарки

Войти
ONLINE.UA
Подписывайтесь, если вы настоящий ценитель
ONLINE.UA!
ДОБАВИТЬ В ЗАКЛАДКИ
Спасибо, но больше не показывайте мне это окно!